Джованні Боккаччо народився в 1313 р в червні або липні у Флоренції в родині місцевого купця і француженки. Сам Джованні називав себе Боккаччо та Чертальдо — за назвою місцевості, звідки походила його родина.

Десь в 1330 році переїздить до Неаполя, вчиться крамарству (за бажанням батька), однак, не виявивши до них здібностей, починає займатися канонічним правом. Але і юристом Боккаччо не став, єдиною його пристрастю була поезія, але присвятив своє життя їй він лише після смерті батька в 1348 р

Живучи в Неаполі, Боккаччо стає частиною оточення короля Роберта Анжуйського. Саме на цей період припадає його становлення як поета і гуманіста. Його друзями були вчені, освічені люди, впливові персони. Джованні запоєм читав стародавніх авторів, та й саме середовище значною мірою сприяла розширенню його уявлень про світ. Саме з Неаполем пов’язаний досить великий період його творчої біографії. На честь своєї музи, яку в віршах називав Фьяметтой, він написав велику кількість віршів; крім того, були створені поеми «Полювання Діани», «Тезеіда», «Філострато», а також прозовий роман, які мали для становлення нової італійської літератури велике значення.

У 1340 р, батько, який на той час повністю розорився, зажадав повернення Боккаччо до Флоренції, хоча той, як і раніше, був байдужий до комерції. Поступово гуманіст став брати участь у політичному і громадському житті міста. У 1341 року в його житті з’явилася дружба, яку він проніс через все життя, — з Франческо Петраркою. Завдяки цим відносинам Боккаччо почав ставитися до себе і до життя більш серйозно. Серед городян він користувався великим впливом, йому часто від імені Флорентійської республіки давали доручення дипломатичного характеру. Боккаччо віддавав багато сил просвітницькій роботі, пробуджував інтерес до старовини, до наук, особисто переписував старовинні рукописи.

У 1350-1353 рр. Боккаччо написав головний твір свого життя, що прославив його в століттях, — «Декамерон» — сотню новел, що випередили свій час, створюють яскраву панораму італійського життя, пронизаних вільнодумством, живим гумором, ідеями гуманізму.

В 1363 Джованні покидає Флоренцію і поселяється в невеликому маєтку в Чертальдо, повністю занурившись в творчість. Доки його не підкосила важка хвороба, читає публічні лекції присвячені «Божественної комедії». Великим потрясінням для Бокаччо стало повідомлення про смерть його друга Петрарки, він пережив друга трохи менше ніж на півтора року. 21 грудня 1375 р серце великого гуманіста, одного з найосвіченіших людей Італії свого часу, зупинилося.