Лев Толстой народився 9 вересня 1828 в Тульської губернії в дворянській сім’ї.

У 1830 році, коли мати Толстого померла, двоюрідний брат батька взяв на себе догляд за дітьми. Їхній батько, граф Микола Толстой, помер через сім років, і їхня тітка була призначена опікуном. Після смерті тітки Лев Толстой, його брати і сестри переїхали до другої тітки в Казань.

Початкову освіту Толстой здобув вдома, уроки йому давали французькі та німецькі викладачі. У 1843 році він вступив на факультет східних мов в Імператорський Казанський університет. Толстому не вдалося досягти успіху в навчанні — низькі оцінки змусили його перейти на більш легкий юридичний факультет. Подальші труднощі у навчанні привели до того, що Толстой, врешті-решт, покинув Імператорський Казанський університет в 1847 році без ступеня.

Він повернувся в маєток батьків, де збирався зайнятися фермерством, але це починання закінчилося невдачею. У чому він дійсно досяг успіху, так це у веденні свого власного щоденника — саме ця звичка надихнула Льва Толстого на більшу частину його творів.

Толстой захоплювався музикою, його улюбленими композиторами були Шуман, Бах, Шопен, Моцарт, Мендельсон. Лев Миколайович міг по кілька годин на день грати їхні твори.

Брат Лева Толстого переконав його піти в армію в якості юнкера на південь, в кавказькі гори. Після перебування на посту юнкером, Лев Толстой в листопаді 1854 був переведений в Севастополь (Україна), де воював у Кримській війні по серпень 1855 року. У роки свого юнкерства в армії у Толстого було чимало вільного часу. У спокійні періоди він працював над автобіографічною історією під назвою «Дитинство». У ній він писав про своїх дитячі спогади.

У 1852 році Толстой відправив «Дитинство» в «Современник», найпопулярніший журнал того часу. Розповідь була одразу прийнята.

Потім Толстой почав писати про своє щоденне життя в армійській заставі на Кавказі. Розпочату в армійські роки роботу «Козаки», він закінчив тільки в 1862 році, після того, як залишив армію.

Під час активних битв у Кримській війні він написав «Отроцтво» (1854), продовження «Дитинства» , другу книгу в автобіографічній трилогії Толстого. У розпал Кримської війни Толстой висловив свою думку про вражаючі протиріччя війни через трилогію творів «Севастопольські оповідання».

Після закінчення Кримської війни Толстой покинув армію і повернувся до Росії. Приїхавши додому автор зявився на літературній сцені Санкт-Петербурга.

Оголосивши себе анархістом, він в 1857 році виїхав до Парижа. Опинившись там, він програв всі свої гроші і був змушений повернутися в Росію. Йому також вдалося опублікувати «Юність», третю частину автобіографічної трилогії , в 1857 році. Повернувшись до Росії в 1862 році, Толстой видав перший з 12 номерів тематичного журналу «Ясна Поляна» . У цей же рік він одружився на дочці лікаря на ім’я Софія Андріївна Берс .

Проживаючи в Ясній Поляні з дружиною і дітьми, Толстой провів більшу частину 1860-х років, працюючи над своїм першим відомим романом «Війна і мир». Частина роману була вперше опублікована в «Російському Віснику» в 1865 році під назвою «1805». До 1868 року він випустив ще три глави. Через рік роман був повністю закінчений.

Після успіху «Війни і миру» в 1873 році, Толстой приступив до роботи над романом — «Анна Кареніна» . Вона була частково заснована на реальних подіях періоду війни Росії з Туреччиною. Як і «Війна і мир» , ця книга описує деякі біографічні події з життя самого Толстого, це особливо помітно в романтичних стосунках між персонажами Кіті і Левіна, що, як кажуть, нагадує залицяння Толстого за його власною дружиною.

«Анна Кареніна» публікувалася частинами з 1873 по 1877 року, і була високо визнана публікою. Гонорари, отримані за роман, стрімко збагатили письменника. Незважаючи на успіх «Анни Кареніної», після завершення роману Толстой відчував духовну кризу і знаходився в депресії.

Лев Толстой займається пошуком сенсу життя. Письменник спочатку звернувся в православну церкву, проте не знайшов там відповіді на свої питання. Він дійшов до висновку, що християнські церкви були корумповані і, замість організованої релігії, просували свої власні переконання. Він вирішив висловити ці переконання, заснувавши в 1883 році нове видання під назвою «Посередник» .

Як результат, за свої нестандартні та суперечливі духовні переконання, Толстой був відлучений від російської православної церкви. За ним навіть спостерігала таємна поліція. Слідуючи своїм переконанням Толстой хотів роздати всі свої гроші і відмовитися від усього зайвого, його дружина була категорично проти цього. Тому Толстой передав дружині авторські права.

Пізні роботи повісті «Смерть Івана Ілліча» (1886), «Отець Сергій», «Хаджі-Мурат», роман «Воскресіння», сатирична п’єса «Живий труп»

За останні 30 років життя Толстой зарекомендував себе як духовний і релігійний лідер. Його ідеї про ненасильницький опір злу були схожі з ідеями Махатма Ганді.

Протягом його пізніх років, Толстой пожинав плоди міжнародного визнання. Через свої духовні переконання, його вчення стосунки з дружиною були напружені. Тому в жовтні 1910 року Толстой і його молодша дочка Олександра подалися в паломництво, яке було важким у похилому віці.

31 жовтня 1910 поїзд, що прямував у Ростов-на-Дону, прибув на станцію Астапово Рязансько-Уральської залізниці. Толстой, у якого піднялася температура, був вимушений зупинитися в будиночку начальника станції Івана Озоліна. Лікарі визначили запалення легень. 7 (20) листопада 1910 Толстой помер.