РЕАЛІЗМ

I. Реалізм (у вітчизняному літературознавстві) - напрямок, що змінює романтизм. Тепер реалізм трактується як історичний варіант романтизму (майже усе XIX століття трактується як століття романтизму. Навіть було запропоновано вилучити термін "реалізм" з літературознавства. ЧОМУ?

·    естетично невдалий термін; мається на увазі, що література дає точний портрет реальності. У Теккерея світ - дзеркало, що повертає кожному свій відбиток (кожен бачить своє суб'єктивне (об'єктивне зображення – неможливе).

·  цей термін критикується як оцінний; у радянській літературі реалізм проти романтизму, причому реалізм як більш довершена форма зображення.

·  цей термін парадоксальний. Він виник значно пізніше, ніж з'явилася сама література, що ним позначали. 50-і рр. - цей термін з'явився вперше в трактаті Дюранті й Шанфлері; а сама література була написана в 30-і рр. XIX століття, причому всі автори називають себе романтиками. Але уразливість, умовність терміна не заперечує його.

III. Естетичні принципи реалізму:

1.   Аналітизм. Установка на аналіз соціальної дійсності. Установки на аналіз у пізніх романтиків немає.

2.  Установка на імітацію життя, на правдивість зображення. Пізні романісти виходять із референційної ілюзії (віра в те, що література може дати правдиве зображення дійсності). Звідси - метафора дзеркала (у Стендаля). Бальзак: "Я - секретар дійсності". Найбільш скандальний принцип для 30-40 р.: романтики обвинуватили реалістів у натуралізмі, в інтересі до брудної сторони життя, приблизно як порнографія сьогодні.

3. Універсалізм. Прагнення до максимального охоплення в зображенні соціального світу, до зображення всього суспільства й соціальної структури. Бальзак - найбільш типовий: у нього, наприклад "Людські етюди", у яких "Сцени із сільського життя", "Сцени з військового життя" (звідси роман - найкращий жанр).

4. Принципово нове зображення людини: людина як істота, включена в соціальний процес. Реалісти: "Людину формує середовище, до якої вона належить (соціальний детермінізм).

5.  Критицизм. Буржуазний порядок світу знищує суспільство і волю людини. Людина мислиться як жертва суспільства.

6. Зображення типового. Ця література звертається до типів: звичайний, масовий, а не виняткова людина.

7. Науковість. Література набуває виду наукового дискурсу, дослідження. Художник мислить себе як натураліст, психолог, дослідник.

IV. Що спільного між реалізмом і романтизмом?

·        немає чітких хронологічних меж між реалізмом і романтизмом (1827 - трактат "Расін і Шекспір").

·        спільна тематика (романтики до реалістів відчули ворожість дійсності людині).

·        спільна філософська проблематика (проблема взаємин волі й необхідності).

·        подібність в області поетики (реалісти використовують прийоми романтичної літератури).

V. Періодизація:
1.  Критичний реалізм (30-40 р.).

2. 50-70 р. - значні зміни в літературі:

·  зосередження на індивідуальному характері, а не на типових обставинах; характери не сприймаються як продукт обставин; відхід від твердого детермінізму;

·  відхід від твердої установки на імітацію життя до інтерпретації (авторська концепція дійсності).