Письменник народився 10 листопада 1759 в Німеччині в місті Марбах-на-Неккарі. Батько Шиллера був полковим фельдшером, а мати походила з родини пекаря. Його дитинство і молодість були проведені у відносній убогості, хоча він і зміг вчитися в сільській школі і у пастора Мозера.               

У 1773 році він вступив до військової академії, де спочатку вивчав юридичну справу, а потім медицину. Його перші твори були написані під час навчання. Так, під впливом драми Лейзевіца він написав драму «Космус фон Медічі». До цього ж періоду відноситься написання оди «Завойовник».

1780 він отримав посаду полкового лікаря в Штутгарті, по закінченні академії.

У 1781 році він дописав драму «Розбійники», яку жодне видавництво не брало. В результаті він видав її на свої гроші. Згодом драма була гідно оцінена директором Мангеймського театру і після деяких коректив поставлена на сцені.

Прем’єра «Розбійників» відбулася в січня 1782 і мала великий успіх у публіки. Після цього про Шіллера заговорили як про талановитого драматурга. За цю драму письменник був навіть удостоєний звання почесного громадянина Франції. Однак у себе на батьківщині йому довелося відсидіти 14 днів на гаупвахте за самовільну відсутність з полку на виставу «Розбійників». Більш того, відтепер йому було заборонено писати будь-що крім медичних творів. Ця ситуація змусила Шиллера в 1783 році покинути Штутгарт. Так йому вдалося дописати дві п’єси, розпочаті до втечі: «Підступність і кохання» і «Змова Фієско в Генуї». Ці п’єси були згодом поставлені в тому ж Мангеймськом театрі.

З 1787 по 1789 рік він жив у Веймарі, де познайомився з Йоганном Гете. Вважається, що саме Шиллер надихнув одного на завершення багатьох творів.

У 1790 році він одружився на Шарлотті фон Ленгефельд, з якою у них згодом було два сини і дві дочки. В Веймар він знову потрапив в 1799 році і там, на гроші меценатів, видавав літературні журнали. Тоді ж він разом з Гете заснував Веймарський театр, що став одним з кращих в країні. До кінця своїх днів письменник жив у цьому місті. 1802 імператор Священної римської імперії Франц II надав Шиллеру дворянство.

Помер він 9 травня 1805 від туберкульозу.